Відкриття пам'ятних дошок в с. Сальниця

Сьогодні, 8 жовтня 2025 року, в селі Сальниця відбулось відкриття пам’ятних дошок нашим ЗАХИСНИКАМ:

- ОВЕРЧУКУ Миколі Володимировичу,

- ТУШИНСЬКОМУ Едуарду Йосиповичу,

- КУЧІНУ Сергію Миколайовичу,

- ТИМЧУКУ Роману Леонтійовичу,

які загинули на війні, захищаючи територіальну цілісність, незалежність та суверенітет нашої рідної держави.

Вшанування їх пам’яті - це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість.

             Оверчук Микола Володимирович народився 26 жовтня 1985 року в селі Сальниця. 

З 1992 по 2003 рік навчався в Сальницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. 

По закінченні школи вступив до ПТУ №7 м. Вінниці, здобув професію електрогазозварювальника. Працював за фахом у Вінницькому трамвайно-тролейбусному депо, потім в Сальниці електрогазозварювальником.

Був одружений, виховував доньку.

Був призваний на військову службу під час мобілізації Хмільницьким РТЦК та СП 17.02.2023 року у званні солдат на посаді стрілець 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 41 окремого стрілецького батальйону у в/ч А 4840.  

    Загинув 13 лютого 2024 року внаслідок вогневого ураження ударним дроном ворога по БМП-1 в районі населеного пункту Колодязі Донецької області.

Похоронений на сільському кладовищі в селі Сальниця. 

Тушинський Едуард Йосипович народився 3 листопада 1975 року в селі Сальниця Хмільницького району Вінницької області.

У 1982 році був зарахований до першого класу Сальницької загальноосвітньої школи I-III ступенів, яку закінчив у 1992 році.

З 05.03.1993 по 06.08.1999 роки працював механізатором тракторної бригади в КСП. У 1999 році навчався на автослюсаря. З 2005 по 2015 рік працював в ПрАТ «Зернопродукт МХП».

З квітня 2015 по жовтень 2016 року був мобілізований на військову службу в АТО.

Одружений. Виховував двох синів.

23 червня 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації Хмільницьким РТЦК та СП.

Виконував службові обов’язки у званні солдат на посаді навідник 1 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А 0224.

Загинув під час виконання бойового завдання 17 червня 2024 року в районі села Парасковіївка Покровського району Донецької області.

Захоронений на сільському кладовищі села Сальниця.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно) відповідно до Указу Президента України від 09.09.2024 року № 624.

Кучін Сергій Миколайович народився 22.11.1969 року в селі Чупахівка Охтирського району Сумської області. Закінчив середню школу в селі Чупахівка. Навчався в ПТУ №42 в місті Севастополь.

          У 1990 році переїхав у село Уланів Хмільницького району Вінницької області, працював водієм на цегельному заводі. 

З 2007 року проживав в селі  Сальниця.

          Одружений, виховував сина та доньку.

          Був призваний на військову службу по мобілізації Хмільницьким РТЦК та СП 10 лютого 2023 року. Виконував службові обов’язки у званні солдат на посаді старший водій автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини А4840.

Під час виконання бойового завдання, будучи відданим Військовій присязі на вірність Українському народу, загинув 27 липня 2024 року в районі населеного пункту Терни Донецької області.

          Похоронений на сільському кладовищі в селі Сальниця Хмільницького району Вінницької області.

Тимчук Роман Леонтійович (позивний «Шалун»)

             (05 грудня 1988 р. – 07 травня 2025 р.)

       Народився 5 грудня 1988 року в селі Сальниця на Вінниччині в багатодітній родині, де виховувалося п’ятеро дітей. Роман був одним із двійнят. З дитинства ріс у працьовитому та дружньому середовищі, цінував працю, підтримку рідних та друзів. Мав спокійну, розважливу вдачу, добрий характер і завжди був відкритий до людей.

У 1994 році зарахований до Сальницької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Захоплювався малюванням, спортом, технікою та мотоциклами. Писав вірші, проте соромився їх показувати. Був активним, товариським та мав багато друзів.

У 2005 році закінчив школу та вступив до Вінницького професійно-технічного училища, де здобув фах електрогазозварника. Працював будівельником у різних містах, відслужив строкову службу, після чого повернувся додому.

У 2014 році одружився, виховував двох синів, будував родинне гніздо та робив усе для щастя своєї сім’ї. Після мобілізації брав участь в АТО як мінометник, а з початком повномасштабного вторгнення 2022 року був призваний до лав ЗСУ, служив у протитанкових військах 102 окремої бригади територіальної оборони в званні молодшого сержанта. Позивний – «Шалун».

Роман Леонтійович був відданим Україні, мужнім, веселим, підтримував бойовий дух побратимів і мріяв повернутися додому до родини. Під час виконання бойового завдання поблизу Малинівки Пологівського району Запорізької області загинув 7 травня 2025 року. Похований у рідному селі Сальниця.

На урочистій церемонії відкриття меморіальних дошок воїнам були присутні сільський голова Олександр Гоцуляк, заступники сільського голови, старости старостинських округів, почесна варта, рідні, друзі та односельчани загиблих.

Право відкрити меморіальні дошки надали рідним загиблих.

Для освячення меморіальних дошок запрошено Духовенство ПЦУ.

      Присутні, схиливши голови в хвилині мовчання, віддали данину шани світлій пам’яті ЗАХИСНИКІВ України.

Світла пам’ять про ГЕРОЇВ назавжди залишиться у наших серцях.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ!