Уланівська територіальна громада Хмільницького району Вінницької області активно використовує страву «Картопля по-уланівськи», як унікальний тренд креативних і культурних індустрій для розвитку громади.
Гордістю Уланівської мальовничої і щедрої землі є люди. Саме вони самовідданою працею, вчинками, повсякденним життям примножують її славу. У різні історичні періоди Уланівщині було ким гордитися. Її сини і доньки розбудовували державу, боролися за незалежність, визволяли пригноблених та поневолених, берегли та плекали рідну мову, пісню… Отож є ким пишатися, з кого брати приклад.
Однією із таких знаних і знакових для краю, і не тільки, особистостей є Глафіра Василівна Дорош, звичайна кухарка, котра своєю оригінальною стравою «Картопля по-уланівськи» приємно здивувала весь світ. Її смаколики нині готують практично на всіх земних континентах.
Запозичувати передовий досвід на Уланівщину ринули багато делегацій. І не дарма. Тут було що показати: розвивалося рослинництво, тваринництво, будувалися нові господарчі приміщення, будинки культури, машинно-тракторні парки, а ще дитячі садочки, аптеки, навіть теплиці…
Зрозуміло, членів делегацій, журналістів потрібно було приязно зустріти, показати вочевидь досягнення, пригостити та ще й у дорогу дати. Практично уланівська їдальня в ті часи була тісно задіяна в орбіту роботи передового господарства. Досить часті застілля і гостини привели до розвитку цього закладу харчування, значного збільшення штату безпосередньо кухарів та обслуговуючих працівниць. На початку літа 1965 року, за спеціальним завданням в Уланів завітав кореспондент газети «Известия».
Секрет «картоплі по-уланівськи» в тому, що оригінальною страва з’явилася випадково. Якось, під кінець робочого дня, у кухарки залишилася почищена невикористана картопля. Аж тут приїжджає посланець од голови колгоспу з проханням приготувати вечерю для поважного гостя.
Не довго думаючи, Глафіра Василівна почищену картоплю порозрізала на чотири шматочки, вкинула у киплячу олію, добре прожарила, приправила часником, що лишився від пиріжків з горохом, та й подала на стіл. Поставила фаршировану рибу та ще якісь наїдки, напої… Гість, поївши, щиро подякував господині та керівництву колгоспу за смакоту та й пішов до своєї машини.
Таку страву в їдальні часто замовляли для трактористів, комбайнерів. Але Глафіра Дорош цю страву вдосконалила, внесла свої корективи, в результаті чого наїдок зробився більш смачнішим, оригінальним, приємнішим на вигляд. Аби в холодну осінню пору не вистуджувати страву, кухарка готувала її великими шматками, різала картоплю на двоє, а велику – на четверо. Механізатори полюбляли такий наїдок, тому й частенько замовляли. Це тривало, практично до відвідин Уланова кореспондентом. А вже після його замітки і нагородження Глафіри Василівни, дана страва почала масово розповсюджуватись по всіх-усюдах. Навіть на весілля, не дивлячись на запах часнику, замовляли незвичну страву.
Кількість бажаючих скуштувати ласу страву різко збільшилось. В Уланів їхали звідусіль. Чайна-їдальня стала замалою. І тоді мудрий керівник М.Д. Білоус при в’їзді в Уланів з боку Хмільника, вирішив збудувати чимале придорожнє кафе із назвою «Минутка». І дійсно, у ліску, окрім чималого приміщення самої харчевні, побіля автомобільної траси, у стислі строки зведено й встановлено велику гіпсову фігуру благородного оленя, рекламний щит, змуровано і викладено мозаїкою автобусну зупинку, через дорогу, на стоянці транспорту, змуровано естакаду для побіжного ремонту автомобілів, трішечки нижче викопано і облагороджено шахтну криницю зі встановленим символом краю журавля-лелеки, прилаштовано дерев’яне з обручами відро із квартою, висаджено декоративні дерева, квіти… Слава про знамениту кухарку за короткий час розповсюдилась далеко за межі краю.
Наполеглива трудівниця невтомно працювала, винаходила все нові й нові страви,
висилала їх рецепти до редакцій газет, журналів, календарів і т.п. Їй дякували, висилали дарунки, сувеніри, вітали зі святами, навіть хтось поштою надіслав сувій тканини… Сумлінну працівницю запрошували на роботу в ресторани, Києва, Вінниці…
Неодноразово піднімалося питання увіковічнити пам'ять про майстриню кулінарії проведенням в Уланові щорічних фестів. Особливо справа пожвавилася після смерті Глафіри Василівни.
І ось, на честь страви «Картопля по-уланівськи» в Уланові на Вінниччині, вперше пройшов кулінарний фестиваль "Картопля по-уланівськи". Його мета — популяризувати унікальні страви подільської кухні, а саме картоплю по-уланівськи. Учасники фестивалю, а це професійні кухарі та мешканці Уланівської громади, на місці готували страви з картоплі та продавали їх гостям свята.
Фестиваль «Картопля по-уланівськи» мав яскраве етнографічне й кулінарне забарвлення. Організаторами визначено чотири локації – етно-зона, фудкорт, дитяча та лаунж, окрім того кожен населений пункт Уланівської громади
презентував авторські страви на основі рецептів Глафіри Дорош, адже відомо, що вона створила не лише популярний рецепт картоплі по-уланівськи, а й інші кулінарні цікавинки.
Насичена програма фестивалю передбачала:
– проведення кулінарного майстер-класу від зірки телепроєкту «МайстерШеф» Ігоря Місевича;
– дегустацію картоплі по-уланівськи та інших популярних страв, приготовлених професійними кухарями та кулінарами-аматорами;
– творчі презентації сіл, які входять до складу Уланівської сільської громади;
– виступи популярних музичних колективів – гуртів «Глорія» та «Водограй», сольних виконавців;
– музичні та спортивні конкурси, змагання для дітей і дорослих;
– тематичну презентацію «Картопля у символіці територіальних громад країн світу»;
– тематичні яскраві фотозони;
– лаунжзона;
– мінімузей Глафіри Дорош.
Фестиваль “Картопля по-уланівськи”, стане традиційним щорічним заходом, яки розкриє багатий потенціал подільської кулінарної культури та сприятиме зростанню туристичної привабливості Уланівської громади. «Картопля по- уланівськи» занесена до переліку нематеріальної культурної спадщини Вінницької області, має свій логотип та гімн фестивалю. Уланівська громада запатентувала право власності за брендом «Картопля по-уланівськи».
Вінниччина багата на кулінарні традиції, які мають стати основою для розвитку гастромаршрутів в області та створенню унікальних туристичних магнітів в громадах. Уланівська громада має свою “родзинку” – всесвітньо відому страву картоплю по-уланівськи, тому ця страва стала центральним елементом гастрономічного фестивалю, а також основним елементом культурних індустрій, яка сприятиме зростанню туристичної привабливості громади.
