Скарлатина - симптоми, лікування, профілактика

       Скарлатина — гостре антропонозне інфекційне захворювання групи стрептококових інфекцій, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки та характерним висипом.

       На скарлатину найчастіше хворіють діти віком 1–9 років.

       Джерело інфекції — хвора людина чи бактеріоносій.

        Шлях передавання — повітряно-краплинний. Краплі формуються під час кашлю, чхання і навіть розмови хворого. Вони розлітаються на 0,5–1,5 м від інфікованої людини. «Вхідними воротами» інфекції є ротоглоткові мигдалики.

       Інкубаційний період недуги триває від 1 до 12 днів, частіше 2–7 днів.

       У більшості випадків скарлатина починається раптово. Розвивається ангіна, на мигдалинах можливий біло-жовтий наліт. Язик спочатку має біле нашарування, але після 2-3 днів починає очищатися з кінчика і до 4-го дня стає яскраво-червоним, з виокремленими сосочками — так званий малиновий язик.

        Зазвичай через добу після початку захворювання на шкірі хворого виникає характерний висип. На рожевому тлі видно дрібні цятки, яскраво-рожеві або червоні, нерідко вони сверблять.

       Висип здебільшого в нижній частині живота, паховій зоні, на сідницях, внутрішніх поверхнях кінцівок. Він триває від 2 до 6 днів, потім блідне і покривається дрібними лусочками, а на кінцівках, особливо кистях і стопах, великими пластами. Що яскравішим і ряснішим був висип, то більше виражене лущення. У середньому лущення триває 2-3 тижні.

       Попри загальне почервоніння обличчя, підборіддя і шкіра над верхньою губою залишаються блідими — утворюють так званий носогубний трикутник Філатова.

       Ділянка суглобового згину набуває яскраво-червоного забарвлення, нерідко з невеликими крововиливами.

       Захворювання може мати легкий, середній чи важкий перебіг.

       У разі важкої токсичної форми початок хвороби супроводжують висока температура, блювота, інколи діарея, виражені симптоми ураження центральної нервової системи. Можливі запаморочення, набряк мозку і навіть розвиток коми.

       Скарлатина може мати небезпечні ускладнення, пов’язані з невчасним початком лікування та недотриманням рекомендацій лікаря: гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, гломерулонефрит, ревматизм. Після одужання у людини виникає імунітет до скарлатини, як правило, стійкий, довічний.

       Специфічне лікування скарлатини відсутнє. Діагноз ґрунтується на епідеміологічних даних, характерній клінічній картині та лабораторних дослідженнях.

      Профілактика захворювання полягає у ранньому виявленні та ізоляції джерела інфекції. Хворим на скарлатину слід перебувати в ізоляції 10 днів, якщо перебіг захворювання легкий і без ускладнень. Після цього терміну їм ще 12 днів не можна відвідувати місця великого скупчення людей: школи, офіси, тощо. Тож ізоляція триває протягом мінімум 3 тижнів.

До загальних профілактичних заходів належать:

• харчування, багате на вітаміни;

• провітрювання та вологе прибирання приміщення, в якому перебувають діти і дорослі;

• дотримання особистої гігієни, регулярне миття рук з милом;

• загартовування та заняття спортом;

• лікування всіх хронічних захворювань (отитів, синуситів, тонзилітів).