Сказ: що варто знати і як уберегтися

Сказ – це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

-укус;

-подряпину та мікроушкодження шкіри;

-потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки – з-поміж свійської фауни, а в дикій природі – лисиці та вовки.

           Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

         Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря. Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу:

          У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1-3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:

-місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);

-кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;

-віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

          Початкові симптоми сказу – підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

         Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

         Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

-наявні сліди від укусів;

-гризуть місце укусу;

-ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;

-слабкий апетит;

-їдять неїстівне;

-слинотеча;

Збуджена стадія (2–3 дні):

-агресивні;

-збуджені;

-нападають;

-намагаються утекти;

-гризуть землю;

-їдять неїстівне;

-конвульсії;

-параліч;

-косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні):

-виснаження;

-повний параліч;

-смерть.

Лікування сказу

            У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.

            Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення.

Профілактика сказу

           Для профілактики сказу необхідно:

-регулярно вакцинувати свійських тварин;

-уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.

          Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

          Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. 

         Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Якщо вас укусила тварина негайно зверніться до лікаря! Обов’язковому щепленню підлягають люди:

-яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;

-покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);

-подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;

-які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

           Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом.