Для запобігання розповсюдженню інфекційних та небезпечних захворювань та динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в Україні проводять обов'язкові профілактичні медичні огляди.

Воєнний стан не впливає на порядок проходження обов’язкових медичних оглядів. Відтак, вони, як і у мирний час, проводяться відповідно до законів та підзаконних актів України, зокрема, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (стаття 26).

Обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди повинні проходити працівники:

• підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі;

• лікувально-профілактичних, дошкільних і навчально-виховних закладів;

• водопровідних споруд, об'єктів комунально-побутового обслуговування;

• інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь;

• зайняті на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці.

Обов'язкові щорічні медичні огляди проходять також особи віком до 21 року. 

Позачергові медичні огляди осіб можуть проводитися також на прохання працівника, якщо він пов'язує погіршення стану свого здоров'я  з умовами праці – це право громадянина України зазначено у частині третьої статті ст. 26 Обов'язкові медичні огляди  Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Роботодавець зобов’язаний власним коштом профінансувати та організувати проведення попереднього  і періодичних  медичних оглядів працівників,

Повний перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких мають проходити обов'язкові профілактичні медичні огляди, з метою профілактики розповсюдження інфекційних та паразитарних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 23 травня 2001 року.

Обов'язковий профілактичний медичний огляд, відповідно до Переліку, затвердженого наказом МОЗ України № 280 від 23 липня 2002 року, передбачає:

• загальне обстеження лікарями-спеціалістами (терапевт, дерматовенеролог, отоларинголог, стоматолог та інші (за потреби);

• лабораторне обстеження;

• функціональне обстеження.

Відповідальність за організацію і своєчасність проходження працівниками обов'язкових медичних оглядів і допущення їх до роботи без наявності необхідного медичного висновку несуть власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи.

Працівники, які без поважних причин не пройшли у встановлений термін обов'язковий медичний огляд у повному обсязі, від роботи відсторонюються і можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

            Особливу  увагу  необхідно звернути на проведення  обов’язкових медичних оглядів осіб, зайнятих  на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону праці». Вони проводяться  з метою визначення  стану здоров'я працівника  та  можливості  виконання   без погіршення  стану  здоров'я  професійних  обов'язків  в умовах дії  конкретних   шкідливих   та   небезпечних   факторів   виробничого  середовища і трудового процесу; своєчасного  виявлення  ранніх  ознак  гострих  і хронічних професійних  захворювань   (отруєнь), проведення відповідних оздоровчих заходів.

     Порядок  проведення  медичних оглядів працівників даної категорії затверджений наказом МОЗ України від 21.05.2007  № 246.

Періодичність, перелік лікарів та лабораторно-функціональних досліджень при проведенні медичного огляду визначені в «Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого  середовища і трудового процесу,  при роботі з  якими   обов'язкові   попередній   (періодичні)   медичний   огляд  працівників» та  «Переліку робіт,  для
 виконання яких є  обов'язковим  попередній  (періодичні)  медичний огляд працівників»

Працівнику не  може  пропонуватися  робота,  яка  за медичним висновком протипоказана йому  за  станом  здоров'я. 

Таким чином, права громадян України на безпечні умови праці на виробництві, безпечні умови здоров’я та життя в побуту взаємопов’язані з обов’язками та є невід’ємною  частиною  забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в цілому.