Вода - шлях передачі кишкових інфекцій
Вода, поряд із своїм величезним життєво необхідним для людини благом, за певних умов і, на жаль, досить часто може стати фактором ризику виникнення різноманітної патології, у т.ч. інфекційних захворювань. Тому, хочемо наголосити на ризики виникнення інфекційної патології після вживання води або використання її з іншою метою.
Однією з причин виникнення і розповсюдження цих інфекцій є тривале зберігання життєздатності небезпечних для людини мікроорганізмів у водному середовищі. Виживання патогенних мікроорганізмів у воді, наприклад кишкової палички в колодязній воді складає до 21 діб, в річковій від 21 до 183 діб, бактерії дизентерії від 12 до 92 доби, збудники черевного тифу 71,5-183 доби, лептоспіроз від 7 до 150 днів, холерний вібріон від 0,5 до 92 доби.
Збудники хвороб передаються фекально-оральним шляхом. Потрапляючи у воду з випорожнення людей і з побутовими стічними водами населених пунктів, вони заражають воду. Особливо небезпечні щодо цього стічні води інфекційних лікарень. Причиною зараження води можуть бути також викиди недостатньо очищених стічних вод у водоймище, забруднення нечистотами берегів, місця масового купання, прання білизни, просочування в підземні води нечистот з вигребів вбиралень, занесення в криниці патогенних мікроорганізмів забрудненими відрами тощо.
Нині відомо близько 100 видів вірусів, які є у фекаліях людини. Частина з них може спричинити захворювання людини через забруднення води. Небезпека забруднення води вірусами полягає в тому, що віруси довгий час (до 200 днів) можуть зберігатися у
питній воді і воді водоймищ. Крім того, багато їх значно стійкіші до дії знезаражуючих
агентів, ніж бактерії, що викликають гострі кишкові інфекції. Відмічено, що зовсім
невеликі дози вірусів можуть спричиняти захворювання у людей.
Для зоонозів (хвороби, якими хворіють тварини і люди) також можливий водний шлях зараження. Серед таких захворювань слід назвати лептоспіроз, туляремію, бруцельоз. Лептоспіри потрапляють у водоймище із сечею гризунів, свиней і великої рогатої худоби. Захворювання частіше виникає внаслідок використання для пиття води з відкритих водоймищ (річок, озер, ставків,зрошувальних каналів), а також під час купання або прання білизни. Лептоспіри можуть потрапити в організм також через слизові оболонки і мікроушкодження шкіри.
Водні епідемії (спалахи) мають ряд характерних особливостей. Вони завжди пов’язані з певним джерелом (колодязем, водогоном) і практично відсутні при вживанні води з інших джерел водопостачання. Епідемія характеризується різким спалахом інфекції, масовістю враження населення і повільним затуханням її в кінці. Захворювання завжди підтверджується лабораторним аналізом води з забрудненого джерела. Все це має
особливе значення при проведенні санітарно-гігієнічних заходів по профілактиці і
ліквідації водних епідемій.
В Україні протягом останніх років реєструвалися спалахи кишкових інфекцій, вірусного гепатиту, дизентерії, черевного тифу пов’язані з водою.
Слід нагадати і про холеру (особливо небезпечну інфекцію), на яку в Україні тільки в 1995 році захворіло 924 людини, інфікування яких, головним чином, було пов’язано з
водокористуванням. А також спалах вірусного гепатиту А в Дніпропетровській області в
1994 році (захворіло понад 3-х тисяч мешканців міст Кривий Ріг, Жовті Води, Криворізького, Софіївського, Широківського районів) та 2014 році (захворіли майже 300 мешканців міст Кривий Ріг та Дніпро).
На жаль, Україна продовжує бути країною з потенційною небезпекою інфікування
збудниками, у т.ч. що передаються водним шляхом. Причиною такого явища є існування
наступних проблем:
– для більшості населення джерелами питного водопостачання є поверхневі водойми, що несуть значне антропогенне навантаження і, як наслідок, постійно погіршується якість води у результаті забруднення органічними речовинами та збудниками інфекційних захворювань;
– відсутність надійних систем очистки та знезараження води, адекватних ступеню
забрудненості, оскільки застосування хлорвмісних сполук є неефективним, особливо щодо патогенних вірусів.
Є значний ризик мікробної контамінації питної води у водорозподільній мережі в процесі її доставки до споживача та до місць безпосереднього вживання води. Це пов’язано із високою зношеністю водогонів і, як наслідок, з постійним виникненням аварійних ситуацій, що призводять до додаткового забруднення води.
Наступною причиною контамінації питної води є тривале її зберігання в ємностях.
Впровадження технології знезараження питної води, підвищення санітарної культури населення сприяло за останні десятиліття різкому зниженню захворюваності не тільки на черевний тиф, але й інші бактерійні кишкові інфекції.
Нагадаємо про найпоширеніші симптоми гострих кишкових інфекцій: слабкість, підвищення температури, біль у животі, блювота і діарея.
Доброякісна питна вода повинна бути безпечною в епідемічному відношенні. Вода не повинна містити патогенних мікробів, вірусів та інших біологічних включень, небез-печних для здоров’я споживачів.
З метою попередження виникнення інфекційних хвороб з водним шляхом передачі
необхідно:
– уникати відпочинку у невстановлених місцях, де не проводяться заходи по підготовці до оздоровчого сезону, в тому числі систематичний лабораторний контроль якості води водоймищ;
– під час відпочинку не використовувати воду відкритих водоймищ для пиття, миття посуду, овочів, фруктів;
– не заковтувати воду під час купання;
– суворо дотримуватись правил особистої гігієни;
– після купання у відкритих водоймах, басейнах – прийняти душ;
– ретельно стежити за чистотою рук, мити їх з милом перед їжею і приготуванням страв, а також після відвідування туалету, поїздок у громадському транспорті;
– вживати тільки гарантовано безпечну воду і напої (бажано вживати воду і напої у
фабричній розфасовці);
При будь-яких розладах шлунково-кишкового тракту необхідно звертатись до сімейного лікаря.
Самолікування може призвести до найтяжчих ускладнень та наслідків для здоров’я людини.
Крім того, з метою встановлення достовірного діагнозу необхідно пройти лабораторне обстеження на холеру та збудники інших кишкових інфекцій.
