Називаємо речі своїми іменами. Емоція - є емоція.

Сьогодні батьки знають, що дитину треба неодмінно правильно розвивати, всебічно, і якомога раніше, щоб нічого не проґавити. Дедалі частіше зустрічаються згадки про те, що треба розвивати емоційний інтелект. Якщо його розвивати, дитина буде успішніша, щасливіша, здоровіша.

Як же правильно це робити?

Для початку потрібно запам'ятати, що дитину потрібно просто знайомити з її почуттями. Чорне називати чорним, а червоне червоним. Наприклад, старший брат каже, що ненавидить молодшого за те, що той розламав улюблену іграшку. Часто батьки лякаються таких інтенсивних проявів емоцій і кажуть - «Подумаєш іграшка, ну зламав, ти й сам у цьому трохи винен, що залишив її в доступному місці. І зовсім ти не ненавидиш брата, дивись, який він маленький і смішний». Почуття дитини тут заперечуються, їй кажуть - Ти відчуваєш не ненависть, а невелике роздратування. Або дитина боїться чудовиськ під ліжком, а їй кажуть: «Перестань, тут немає ніяких чудовиськ, усе це вигадки, ми самі в кімнаті». Почуття страху дитини ігноруються. Або дитина впала, вдарилася, їй боляче, вона плаче, а їй кажуть - «Нічого страшного, не плач, зовсім не боляче».

Замість того, щоб називати речі своїми іменами і знайомити дитину з емоціями, батьки плутають її.

Дорослі самі бояться таких бурхливих емоцій і думають, якщо я назву ненависть роздратуванням, дитина не буде ненавидіти, або перестане злитися і плакати.

Усе зовсім навпаки.

Коли емоція «знайшлася», її озвучили, з нею можна щось робити.

Тому, коли Ви знайомите дитину з її справжніми почуттями та емоціями, не треба повчати, не треба прикрашати й применшувати, треба стати дзеркалом для дитини й озвучувати те, що з нею відбувається.

Наприклад - «Ти дуже злишся на брата, я бачу, ти справді його ненавидиш зараз за те, що він накоїв». «Тобі дуже боляче зараз, ти вдарився, у тебе болить коліно». «Ти боїшся один залишатися в кімнаті, бо під ліжком можуть опинитися чудовиська».