Відкриття пам’ятних дошок в с. Уланів

Сьогодні, 2 серпня 2024 року, в селі Уланів відбулось відкриття пам’ятних дошок нашим ЗАХИСНИКАМ:

- Ткачуку Олександру Олександровичу,

- Серебрянському Олександру Валентиновичу,

- Боровському Вячеславу Анатолійовичу,

- Юшку Віктору Миколайовичу,

- Юхимчуку Володимиру Михайловичу,

- Клименюку Руслану Олеговичу,

- Браславському Руслану Миколайовичу,

- Шилу Богдану Юрійовичу,

- Олійнику Ярославу Ігоровичу,

які загинули на війні, захищаючи територіальну цілісність, незалежність та суверенітет нашої рідної держави.

Вшанування їх пам’яті - це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх ГЕРОЇВ.

Ткачук Олександр Олександрович народився 29 липня 1980 року в селі Уланів Хмільницького району Вінницької області. 

З 1987 року по 1996 рік навчався в Уланівській загальноосвітній школі.  Після закінчення 9 класів Уланівської загальноосвітньої школи продовжив навчання в Бердичівському ПТУ №4, де здобув професію токаря.

Проживав у місті Хмільник. 

Працював у місті Києві. 

Одружений, виховував двоє синів.  

          Був призваний на військову службу 3 березня 2022 року Хмільницьким РТЦК та СП, виконував службові обов’язки у званні солдат на посаді головний сержант-командир міномета мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї  механізованого батальйону   у військовій частині А 4007.

          Загинув 30 березня 2022 року у місті Авдіївка від ушкоджень внаслідок військових дій.

            Похоронений на сільському кладовищі в селі Уланів.

Серебрянський Олександр Валентинович народився 19 квітня 1967 року в місті Краснодон, де проживав разом з батьками та старшим братом. 

До села Уланів сім’я переїхала в 1978 році. Цього ж року пішов до 5-го класу в Уланівську середню школу, в якій навчався до 8-го класу.  

Після закінчення «восьмирічки» вступив до ПТУ міста Луганськ, де отримав професію газоелектрозварювальника. 

Закінчивши навчання, відслужив строкову службу в десантних військах. 

Працював будівельником у різних містах України. 

Був одружений, виховував сина та доньку.

У 2014-2016 роках брав участь в АТО у Донецькій та Луганській областях.                                                                                                                     

21 серпня 2016 року нагороджений медаллю «Захисник рідної землі».

         З початком повномасштабного вторгнення був призваний на військову службу по мобілізації Хмільницьким РТЦК та СП у званні штаб-сержант, виконував службові обов’язки на посаді такелажник такелажного взводу самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи у в/ч А1619.

         Загинув 26 червня 2022 року під час обстрілу в районі населеного пункту Вереміївка Великоновосільського району Донецької області.

         Похоронений на сільському кладовищі в селі Уланів. 

Боровський В’ячеслав Анатолійович народився 23 січня 1981 року в селі Качанівка Хмільницького району Вінницької області.

З 1988 по 1998 рік навчався в Уланівській загальноосвітній школі. 

Після закінчення навчання у школі вступив до Вінницького професійно-технічного училища № 15, де отримав професію телемайстра. Закінчивши навчання, відслужив строкову службу в прикордонних військах. 

          Після служби в армії працював на хлібзаводі охоронником в рідному селі. Був одружений, виховував сина. Певний час працював за кордоном будівельником.

          Коли повернувся до України, працював у приватного підприємця на асфальтовому заводі.

          Був призваний на військову службу по   мобілізації    Хмільницьким РТЦК та СП у званні солдат, виконував службові обов’язки на посаді водій 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону у в/ч А 4699. 

          Життя обірвалося 23 грудня 2022 року у м. Звягель Новоград-Волинського району Житомирської області.

Похоронений на сільському кладовищі в селі Уланів.

Юшко Віктор Миколайович народився 6 серпня 1971 року в селі Уланів Хмільницького району Вінницької області. 

З 1978 року по 1986 рік навчався в Уланівській школі. 

Після закінчення 9 класів пішов навчатися до Барського автомобільно-шляхового технікуму, де здобув професію технік-механік. 

З 1990 року по 1992 року проходив строкову службу у Псковській дисантній дивізії. 

25 лютого 2006 року закінчив Український транспортний університет, де здобув спеціальність інженер-будівельник. 

Працював на будівництві у місті Києві, а згодом у місті Бровари на посаді виконроба та начальником дільниці будівництва. 

Проживав разом із сім’єю у місті Бровари. 

          З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року вступив до місцевої тероборони міста Бровари. 

2 квітня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації Броварським РТЦК та СП у званні солдат, виконував службові обов’язки на посаді снайпер 2 категорій 1 роти спеціального призначення у в/ч А 4219.

Одружений, виховував сина та доньку.

Загинув 6 січня 2023 року під час виконання бойового завдання у селі Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

Захоронений на Алеї слави у місті Бровари.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

            Юхимчук Володимир Михайлович народився 22 березня 1978 року в селі Уланів Хмільницького району Вінницької області.  

З 1985 по 1994 рік навчався в Уланівській загальноосвітній школі.  

По закінченню 9 класів Уланівської  загальноосвітньої школи вимушено (бо на руках двоє батьків - інвалідів) пішов працювати у колгосп «Дружба» різноробочим, а згодом працював в будівельній бригаді будівельником.

          Був одружений, виховував двох доньок. 

          Призваний на військову службу по мобілізації 22 жовтня 2022 року Хмільницьким РТЦК та СП у званні солдат, військові обов’язки виконував на посаді бойовий медик 2 механізованого взводу 2 механізованої роти у в/ч А 4472.

          Загинув 22 березня 2023 року виконуючи бойові завдання в районі села Богданівка Донецької області внаслідок обстрілів артилерії противника та безпосереднього бойового зіткнення, отримавши поранення, несумісне з життям.

Похоронений на сільському кладовищі в селі Уланів.

Клименюк Руслан Олегович народився 25 лютого 1998 року в селі Уланів Хмільницького р-ну Вінницької області. 

З 2004 року по 2015 рік навчався в Уланівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. 

Після закінчення школи вступив до Барського автодорожнього технікуму. В 2017 році був призваний на строкову службу до ЗСУ, проходив військову службу в рядах Національної гвардії України в м. Дніпро. 

По закінченню служби працював охоронцем в містах Біла Церква та Києві.

          3 серпня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації Хмільницьким РТЦК та СП.   Військову підготовку проходив в місті Гайсин. Виконував службові обов’язки у званні солдат на посаді стрілець-помічник гранатометника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти у в/ч А2980 на Херсонщині на Донецькому напрямку селище Первомайське біля населеного пункту Піски, за 92 км. від міста Бахмут.  

          Наказом Командувача об’єднаних сил Збройних сил України від 13.02.2023р. № 38 був нагороджений нагрудним знаком «За службу та звитягу» ІІІ ступеня. 

          Загинув 22 березня 2023 року під час штурмових дій противника, отримавши поранення, несумісні з життям, поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області.

Похоронений на сільському кладовищі у селі Уланів.

Браславський Руслан Миколайович народився 9 лютого 1978 року в селі Уланів Хмільницького району Вінницької області. 

З 1985 року по 1993 рік навчався в Уланівській середній школі. 

У 1997 році закінчив з відзнакою Немирівський будівельний технікум, а в 2001 році – Одеську державну академію будівництва та архітектури. 

Працював майстром виробничого навчання у Хмільницькому ПТУ №40, з 2003 року працював головним спеціалістом у Хмільницькому міжгосподарському  відділі капітального будівництва. 

Одружений. Виховував доньку.

          Був призваний на військову службу по мобілізації Хмільницьким РТЦК та СП 4 жовтня 2022 року у званні старший лейтенант, виконував службові обов’язки на посаді командир інженерного саперного взводу 2 механізованого батальйону 30 Окремої механізованої бригади в/ч А 0409. 

          Внаслідок штурмових дій з боку збройних сил російської федерації загинув смертю хоробрих 25 червня 2023 року поблизу м. Привілля Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області.

Похований у місті Хмільник.

Відповідно до Наказу Командувача військ оперативного командування «Північ» №464 старшому лейтенанту Браславському Руслану Миколайовичу було присвоєно військове звання КАПІТАН (посмертно).

Шило Богдан Юрійович народився 29 липня 1988 року в селі Уланів Хмільницького району Вінницької області. 

В 1995 році пішов до першого класу Уланівської загальноосвітньої школи, яку закінчив у 2004 році. Після чого навчався в Хмільницькому ПТУ № 40, де здобув  професію столяра. 

Працював столяром в КП «Уланівкомунсервіс». 

В 2009 році закінчив курси тракториста. Працював трактористом у фермерському господарстві. 

          Був призваний на військову службу по мобілізації Хмільницьким РТЦК та СП 22 квітня 2023 року у званні солдат, виконував службові обов’язки на посаді майстер номер обслуги 1 зенітного-артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки у в/ч А 7293.

Одружений, виховував сина та доньку.

          Загинув 5 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання біля селища Діброва Сєвєродонецького району Луганської області. 

Похоронений на сільському кладовищі в селі Уланів.

Нагороджений почесним нагрудним знаком "Комбатантський хрест" (посмертно) відповідно до Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.01.2024 року № 14.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня відповідно до Указу Президента України від 26 березня 2024 року №184 (посмертно).

Олійник Ярослав Ігорович народився 30 серпня 1978 року в селі Уланів Хмільницького району Вінницької області. 

З 1985 року по 1995 рік навчався в Уланівській загальноосвітній школі. 

Після закінчення школи вступив до Здолбунівського іхтіологічного технікуму, по закінченню якого працював в Уланівському рибному господарстві.  

Був призваний на військову службу по мобілізації Хмільницьким РТЦК та СП 12 квітня 2023 року у званні солдат, виконував службові обов’язки на посаді стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону у в/ч А 0666. 

Вважався зниклим безвісти. Загинув 22 серпня 2023 року північніше околиці населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. 

Виховував сина та доньку.

Похоронений на сільському кладовищі в селі Уланів.

На урочистій церемонії відкриття меморіальних дошок воїнам були присутні сільський голова Олександр Гоцуляк, заступники сільського голови, старости старостинських округів, почесна варта, рідні, друзі та односельчани загиблих.

Право відкрити меморіальні дошки надали рідним загиблих

Для освячення меморіальних дошок запрошено Духовенство ПЦУ Хмільницького благочиння на чолі із Благочинним Іваном Пукасом.

      Присутні, схиливши голови в хвилині мовчання, віддали данину шани світлій пам’яті ЗАХИСНИКІВ України

Світла пам’ять про наших ГЕРОЇВ назавжди залишиться у наших серцях.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ!