Гепатит

    Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

    Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

      Вірусний гепатит В характеризується такими особливостями:

• інкубаційний період вірусного гепатиту В від 30 до 180 днів (в середньому 75 днів);
• вірус гепатиту В може виживати поза межами людського організму, щонайменше 7 днів та залишатися високовірулентним протягом цього періоду;
• вірус гепатиту В дуже стійкий у навколишньому середовищі (у крові при температурі - 20 C витримує понад 10 років, при нагріванні до 100°C виживає протягом 5 хвилин). При високій температурі здатний вижити й зберегти свою інфекційність. Для знезараження медичних інструментів їх необхідно попередньо відмити від крові або застосувати вищу 100°С температуру, яка можлива при автоклавуванні;

      Вірусний гепатит С характеризується меншою стійкістю та більшою інфікуючою дозою, проте значно частіше призводить до розвитку хронічної інфекції (95% випадків), яка залишається непоміченою впродовж тривалого часу. Вірусний гепатит С називають ще «лагідний убивця». Не менш важливим фактором небезпеки гепатиту С є відсутність розробленої вакцини.

      Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
• вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
• побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
• статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

• Основними симптомами при гострому перебігу як вірусного гепатиту В, так і С є:

• жовтяниця,
• лихоманка,
• біль у животі,
• втома,
• нудота та блювання.

   У більшості людей захворювання протікають безсимптомно.

• Основними заходами профілактики вірусних гепатитів В та С є:

• використання бар’єрних засобів контрацепції (презервативів);
• використання лише індивідуальних засобів гігієни та догляду (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи, тощо);
• використання лише одноразових виробів медичного призначення (голки, шприци, крапельні системи, тощо);
• використання лише стерильного інструментарію багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу, тощо).
• ретельна перевірка донорів крові та компонентів крові, використання процедури переливання крові лише за крайньої потреби;
• використання засобів індивідуального захисту (рукавичок, масок, тощо) у ситуаціях із підвищеним ризиком контакту з біологічними рідинами;
• періодичне лабораторне обстеження на маркери вірусного гепатиту В та С осіб із груп ризику (медичні працівники, особи, що вживають ін’єкційні наркотики, особи, які отримували переливання крові чи її компонентів, особи, які за трудовими обов’язками контактують із біологічними рідинами та інші).

     Найбільш ефективним засобом профілактики вірусного гепатиту В є вакцинація. Сучасні вакцини проти гепатиту В ефективні й безпечні, широко використовуються як серед дитячого, так і серед дорослого населення, практично не мають протипоказань.

    Щеплення проти гепатиту В внесені до Національного Календаря як обов’язкові та проводяться усім дітям (за відсутності протипоказань) у 1 день життя, 2 та 6 місяців.

    Також щеплення проводяться за епідемічними та медичними показаннями (особи, які отримують переливання крові чи її компонентів, перебувають на діалізі, мають хронічні ураження печінки, зазнали трансплантації органів чи тканин, мають високий ризик зараження гепатитом В після різноманітних аварійних ситуацій, як екстрені заходи профілактики, та інші) і серед груп ризику, як рекомендовані. Існують різні схеми вакцинації, проте основною є курс із трьох щеплень (0, 1 та 6 місяців), який забезпечує захист від вірусного гепатиту В щонайменше на 20 років та, ймовірно, на все життя.