Майстер - клас!

Майстер - клас із писанкарства.

      5 квітня в приміщенні  сільського клубу  с. Пагурці  завідуюча Безносюк Галина Миколаївна  провела  майстер – клас з писанкарства з дорослими та  учнями школи. Дітям та дорослим  це було дуже цікаво: крашанки, крапанки, писанки. Дізналися історію великодніх яєць, спробували вивчити технологію їх виготовлення.  

     Для того, щоб намалювати писанку, достатньо мати писачок, фарби, яйце, віск, свічку та посуд, у якому будете розводити фарби. Важливим є наявність бджолиного воску, адже якщо писати парафіном зі свічки, то він погано пристає до шкарлупи і в процесі писання може полущитися і відпасти. Також під нього може затекти фарба. До слова, писанки пишуться на білих яйцях, бо люди інколи беруть темні. Це важливо, бо темне яйце не можна помалювати у світлі кольори.  

     Тепер можна буде вдома виготовити до святкового кошика власні фарбовані яйця. Всі учасники отримали незабутні враження.

Цікава інформація про історію писанкарства в Україні:

Писанка (або писанка) – яйце, прикрашений різноманітними символами, створеними за допомогою воску і фарби. Писанкарство це вид мистецтва, який поширений у багатьох країнах. За традицією писанку роблять до свята Великодня. Але вона вже втратила своє ритуальне значення і стала гарним сувеніром і просто прикладом мистецтва.

      Виготовлення ритуальних яєць в українській культурі має дуже давнє походження. Найдавніші знайдені писанки є керамічними і датуються періодом Київської Русі. В історичних джерелах існують письмові згадки про розписування сирих яєць у пізніші періоди, однак, через недовговічність шкарлупи можемо робити висновки лише про особливості більш пізніх писанок.

      На теренах України традиція малювання писанок передавалась з покоління в покоління на протязі багатьох віків. Мати Лесі Українки у 1876 році навіть видала книжку «Український народний орнамент» в якій зокрема було подано чимало різних орнаментів та візерунків, які використовувались при малюванні писанок з самих давніх часів.

     У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. писанкарство було поширене по всій території України, однак із приходом радянської влади почало занепадати, адже писанка вважалася церковним атрибутом, неприпустимим у часи державної пропаганди атеїзму. У 1960–1970-х рр. відбулася активізація писанкарства у межах Західної України,  де розписані великодні яйця почали виготовляти на замовлення та продавати на ярмарках. Тоді ж масово поширилися дерев’яні сувенірні писанки, розфарбовані аквареллю та розраховані переважно на туристів.