Захід в Пагурецькому сільському клубі
«Ти – вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокій.
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…»
15 лютого 1989 року, Афганістан. Завершено виведення військ СРСР із Афганістану.
Згідно з офіційними даними, останнім радянським солдатом, який залишив територію Афганістану, став генерал-лейтенант Борис Громов. Але насправді кілька тисяч радянських прикордонників та бійців спецпризначення залишалися в Афганістані ще до квітня 1989 року.
Безпосередньо саме виведення розпочалося 15 травня 1988 року. За цей час територію Афганістану залишили понад 100 тисяч військовослужбовців.
Попри формальне припинення бойових дій, за цей час душмани встигли вбити більше півтисячі радянських солдатів та офіцерів.
Загальні втрати СРСР у війні склали більше 15 тисяч загиблими та понад 50 тисяч пораненими. Близько 4 сотень радянських солдатів та офіцерів досі вважають зниклими безвісти. Афганістан втратив близько 2-х мільйонів людей. Левова частка смертей припала на мирне населення, а саме жінок, дітей та літніх людей.
Незважаючи на виведення радянських військ, мир в Афганістані так і не настав. Після недовгого затишшя боротьба за владу між різними клановими групами розгорілася з новою силою. Особливої проблематичності ситуації додавали десятки тисяч тонн різноманітної зброї, яка залишилася після запеклого протистояння 1979-1989 років.
З новою силою громадянська війна в Афганістані спалахнула у 1992 році й фактично не припиняється й сьогодні.
Довідково
Афганська війна продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.
Втрати СРСР (офіційна статистика): 15 051 – убито; 54 000 – поранено; 414 000 – захворіло.
Перебування радянських військ в Афганістані та їх бойова діяльність умовно розділяються на чотири етапи.
1?й етап: грудень 1979 р. — лютий 1980 р. Введення радянських військ до Афганістану, розміщення їх по гарнізонах, організація охорони пунктів дислокації і різних об'єктів.
2?й етап: березень 1980 р. — квітень 1985 р. Ведення активних бойових дій, зокрема широкомасштабних, спільно з афганськими з'єднаннями і частинами. Робота з реорганізації і зміцнення озброєних сил ДРА.
3?й етап: травень 1985 р. — грудень 1986 р. Перехід від активних бойових дій переважно до підтримки дій афганських військ радянською авіацією, артилерією і саперними підрозділами. Підрозділи спецпризначення вели боротьбу з припинення доставки зброї і боєприпасів із-за кордону. Відбувся вивід 6 радянських полків на Батьківщину.
4?й етап: січень 1987 р. — лютий 1989 р. Участь радянських військ в проведенні афганським керівництвом політики національного примирення. Продовження підтримки бойової діяльності афганських військ. Підготовка радянських військ до повернення на Батьківщину і здійснення повного їх виводу.
Пережите в «афгані» забути не можливо.
В сільському клубі с. Пагурці відбувся урочисто - пам’ятний захід з нагоди вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 31 – ї річниці виведення військ із Афганістану.
На урочистому заході були присутні жителі с. Пагурці, воїн-інтернаціоналіст Коцюба В.І. та діти школи.
Ми згадували всіх тих хто не повернувся додому 9 героїв Хмільницького району та 36 воїнів-інтернаціоналістів Хмільницького краю, пережили страшну війну… вони повернулися живими додому…, але не дожили до сьогоднішнього дня. Їх уже не має серед нас. Ми схиляємо голови перед їхньою світлою пам’ятний.
Не заживає в серці рана.
Не заживає в серці рана
Болить у матері за сина
Молитва слізна материна-
Не вберегла від смерті сина.
Із ночі в ніч відлуння бою:
«Мій синку, любий,я з тобою!»
… Пісок розпечений в пустелі,
Гаряче сонце, сірі скелі.
Ось постріл, крики, лемент бою…
«Мій синку, любий, я з тобою!»
Знов постріл, крики, лемент, стогін…
Підрублено під корінь пагін.
Той пагін був з міцного роду.
Йому не було переводу.
Земля йому давала сили –
Всі хлібороби нею снили.
Має чорні брови, очі сині…
За що загинув на чужині?
І де взялась та чорна сила,
Що поламала твої крила?
«Ти залишивсь на полі бою…
Та я, синочку мій, з тобою!»
Чому марно гинуть діти?
Скільки ще буде лан чорніти?....
