Святкування Івана Купала в с. Пагурці
Віночки звивайте, на Купала поспішайте.
6 липня о 20:00 годині біля Пагурецького сільського клубу відбулося святкування Івана Купала.
Фольклорне свято пройшло з традиціями , обрядами , купальськими забавами та гарними українськими піснями та театральними постановками за участі дорослих та дітей. Все це театралізоване дійство організувала завідуюча клубом Безносюк Г. М.
Стародавні слов’яни використовували землеробський календар, який ділився на два цикли. Перший – коли сонце нарощує свою активність. Другий – коли воно йде на спад. Між цими двома періодами сонце перебуває в короткій фазі літнього сонцестояння, коли його сила і могутність досягають межі. Звісно, що стародавні слов’яни не могли залишити таке природне явище без уваги…
Вогонь і трави на Івана Купала
З нагоди літнього сонцестояння язичники проводили ритуали на честь Бога Сонця і його дружини Зорі-зірниці. Це був час, коли рослини досягали піку цвітіння, набуваючи цілющих і охоронних властивостей. Однак далі ночі ставали все довшими і поступово активізувалася різна міфологічна нечисть. Щоб відігнати її, люди розпалювали багаття і збирали захисні трави.
Історія назви свята Івана Купала
Як називали свято стародавні язичники – невідомо. Але з приходом християнства воно отримало назву Івана Купала. Це слов’янський варіант імені Іоанна Хрестителя, чий день народження збігається з літнім сонцестоянням. Дієслово «купати» слов’яни використовували в значенні «здійснювати духовне очищення через ритуальне обмивання у відкритому водоймищі». Так до двох головних стихій свята (вогню і трав) приєдналася третя – вода.
Хто такий Іван Купала?
Помилково думати, ніби Іван Купала – це якесь особливе язичницьке божество. Літописці XVII століття багато чули про те, що молодь влаштовує «бісівські» гуляння, співаючи пісні про якогось Івана Купалу, і вирішили, що це ім’я одного з богів слов’янського язичницького пантеону. Насправді «Іван Купала» – просто фольклорна персоніфікація свята літнього сонцестояння.
