04 липня 2026 року в селі Уланів відбулася акція на підтримку українських військовополонених, безвісти зниклих Захисників і Захисниць України та їхніх родин

Захід об'єднав жителів громади, представників органів місцевого самоврядування, ветеранів війни, членів їхніх сімей, волонтерів та небайдужих громадян. Учасники акції тримали в руках портрети, написи та прапори у знак підтримки військовополонених та безвісти зниклих Захисників та Захисниць України.     

Також під час заходу була оформлена символічна інсталяція з двох порожніх стільців, на яких були розміщені військова форма та берці. Ідею її створення запропонувала Інна Сорока — сестра безвісти зниклого Захисника. Ця інсталяція стала глибоким символом очікування, болю та незламної віри у повернення українських військовополонених і безвісти зниклих. Композицію доповнювали проникливі написи: «Я в полоні, але не зламаний. Я борюся. Я чекаю тебе. Не забувай про мене» та «Я тут, але зараз мене немає. Я повернуся, а поки — не забувай про мене». Інсталяція спонукала кожного замислитися над долями тих, хто досі перебуває в полоні або вважається безвісти зниклим, та стала нагадуванням про важливість підтримки їхніх родин і збереження пам'яті про кожного Захисника й Захисницю.

Проведення таких заходів сприяє зміцненню згуртованості громади, формуванню атмосфери взаємопідтримки, поваги та людяності, а також є важливою складовою соціальної підтримки ветеранів війни, членів їхніх сімей і родин Захисників та Захисниць України.