Історична довідка села Уланів
Поселення з назвою «Уланів» відоме з 1434 року. До цього часу носило назву «Синя Вода». У Рогожському літописі відомому з 1394 року говориться: «Вь лето 6872 (1362)… Того же лета Литва взяли Коршевь и сотворишас(я) мятежи и тягота людемь по всей земли. Той же осени Ольгерд Синю воду и Белобережіе повоеваль». Це перша згадка в історичних документах про Синю воду. Польські джерела повідомляють: «Pustinia Ulanov przy shlakie thatarskiem nad potokiem Sinovoda» (Пустиня Уланів на шляху татарськім над річкою Синьовода). Слово «пустиня» за тлумаченням історика М.Карамзина – означало відокремлене від інших поселення. Книга «Великому Кресленню» пише: «Вверх по реке по Бокгу (Пывд. Бугу) 50 верств пала в Бокг речка Синяя вода, а на речке на Синей воде, 70 верств от Бога – град Синяя вода».
Отож, якщо міряти від Вінниці, то до впадіння Сниводи в Південний Буг (біля Янева) буде рівно 50 верств. А від Янева до граду Синя вода (нині Уланова) рівно 20 верств, разом 70 верств. Тобто у цьому документі ще раз підтверджено, що нинішній Уланів є давнім руським градом Синя вода.
У 1647 році Стефан Пісочинський продає Янові Пісочинському – у новогрудському (у Білорусі) та уланвському старості, маєтки, які були власністю його та брата. Під час Визвольної війни 1648-1654 рр війська Максима Кривоноса штурмом оволоділи уланівським замком-фортецею. Сотня Казимира П’ясочинського з великими втратами ледве вирвалася із кільця козаків. Уланів був єврейським містечком. Центром економічного життя і торгівлі Уланова був ярмарок. Кругом нього, без усякого ладу та симетрії, масово купчилися різні крамнички. Тут мешкало багато крамарів, купців і ремісників. Цілий квартал був з єврейської бідноти. Ще в далекі часи євреї спорудили одноповерхові приземкуваті будиночки, так що складалися вони в основному з одних підвалів. А вулички були після ярмарків дуже забрудненими, та де-не-де такі вузькі, що на них було досить важко роз’їхатися двом зустрічним візкам (хурам).
Через митниці поблизу Києва щоденно десятки купців з Бердичева, Сальниці, Уланова перевозили свої товари аж в Росію. Тому особливо були пожвавлені торгові шляхи Хмільник-Уланів-Бердичів-Житомир-Київ та Бердичів-Уланів-Хмільник-Літин-Вінниця. У 1775 році Уланів, як окреме староство, було віддано Олександру Крашевському (Крашинському) взмін утрачених ним володінь, віднятих у Польщі Прусією. Крашинські – це давній український рід, який насильно було після Брестської унії 1596 року окатоличено. 1768 року побіля містечка відбувся великий бій росіян з конфедератами. 1777 р. У містечку за проектом І.Григоровича-Барського збудовано Вознесенську церкву.
У серпні 1795 року з Волинської губернії у брацлавську було передано маєтності в Хмільницькому повіті Уланівського староства. Отже це староство належало раніше до Волині. Брацлавський губернатор Тутолмін Т.І. за наказом Катерини ІІ конфіскував маєтки у власників, що прямо чи опосередковано брали участь у повстанні Т.Костюшка. Величне Уланівське староство відібрано у поміщика Крушинського і передано графу Іллінському.
З Улановом пов’язана доля багатьох відомих осіб, серед них: Данила Галицького з його синами, русько-литовського князя Ольгерда, Святителя Феодосія Углицького, Рафаїла і Миколи Сенявських, Якова Претвича, Кантемира Паші, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, польського шляхтича, цукрозаводчика Пшевлодського, старости Вінницького і Уланівського Йожефа (Йосипа) Колюмни-Чесновського, Устима Кармелюка, Тараса Шевченка, Кароліни Вітгенштейн і Ференца Ліста, Валер’яна Тарноградського, польського режисера і театрального діяча Арнольда-Станіслава-Зигмунда Шифмана.
